Ринок зернових в Україні як і раніше носить звання найважливішої складової всього агропромислового комплексу країни. Навіть недавній «кукурудзяний бум» не зміг вплинути на положення справ у 2017ому. Пшеницю можна сміливо назвати стратегічним запасом, який забезпечує продовольчу безпеку країни. Які ж перспективи розвитку чи може зовсім навпаки, чекають український зерновий ринок в майбутньому?

Провідні аналітики прогнозують сприятливе положення справ для виробництва зерна, цей показник збільшиться і складе все 61.5 млн тонн (+2,3% до урожаю 2016 року). Не відстає і експортний потенціал – 2016/17 рік обіцяє нам 34.7 млн тонн. Україна, на даному етапі, активно освоює азіатські ринки. Сьогодні, це лідируючий постачальник кукурудзи у Китай, а 93% соняшникової олії Індії - made in Ukraine. Однак Азія з кожним роком вимагає все більших об’ємів зерна високої якості. Тут актуалізуються «хворі» питання експортної інфраструктури. Суть в тому, що на фоні стрімкого розширення ринків збуту відчутно знизилась якість експортних продуктів.

Повертаючись до об’ємів, пшеничний експорт оцінюється на рівні 12.3 млн. тонн, експорт ячменю – 4.2 млн тонн. Що стосується кукурудзи, то за сприятливих погодних умов і отриманні очікуваного ВВП, ця культура у 2017ому може повернути собі статус основного українського експортного продукту.

З експортним потенціалом розібрались і здається ситуація тут більш, ніж сприятлива. Але це лише частина того, що забезпечує Україні лідируючу позицію у світовому рейтингу експортерів зернових культур. Показники якості, логістика, умови для ведення торгівлі – це все також відіграє не останню роль. В сумі ці складові забезпечують українським трейдерам вихід на нові ринки збуту та ведення успішної світової торгівлі. Стан останніх пунктів, на сьогоднішній день, не найкращий. Варто відзначити, що в Україні спостерігаються значні проблеми з логістикою, що заважає ефективній реалізації аграрних продуктів.

Уряд усіляко намагається виправити ситуацію що склалась, результатом цього стало проведення декількох аграрних реформ. Зараз про їх ефективність говорити рано, та поточні відгуки учасників АПК досить неоднозначні. Наостанок позначимо декілька основних факторів, які зумовлюють стан аграрної України у 2017 році.

• Земельна реформа – мораторій на продаж землі сільхозпризначення продовжили до 1 січня 2018 року. Експерті вже підрахували, що це мінус 3 млрд доларів для української економіки. Депутати пропонують поступово відкривати ринок землі й закінчити процедуру лише у 2020 році.
• Реалії податкових реформ – це бонус до вищеописаного мораторію. Законопроект № 5368 постановив, що тепер на підтримку українських аграріїв буде виділяться з казни 4 млрд грн. Яким чином буде проходити розподіл коштів, невідомо. Раніше, учасники АПК могли отримувати від 20 до 80% компенсації зі сплачених податків, нині ця практика відмінена.
• Політика приватизації - ця доля спіткає багато державних підприємств. Початок був покладений ще у 2016 році, але належного розвитку не отримав. Міністр аграрної політики України запевнив, що передача найбільших концернів до рук частих власників, принесе в казну країни більш ніж 700 млн доларів.
• Аграрні протести – ще у 2016 аграрії почали бунтувати й погрожувати, що нагрянуть у гості до президента. На цей раз, причиною такої небажаної активності став мораторій на продаж землі. Учасники АПК налаштовані рішуче та планують домогтись створення нового земельного законодавства.

Як бачимо, є у українського АПК й інша сторона медалі. Будемо сподіватися, що уряд незабаром згладить всі гострі кути. А Україна не здасть своїх позицій на світовому ринку.